ФДМУ: під час війни будь-які прояви дискредитації України на міжнародному ринку та дестабілізація ситуації всередині країни — це злочини проти нашої національної безпеки

10 серпня в ІА “Інтерфакс України” за ініціативи Фонду держмайна (ФДМУ) відбулась пресконференція, під час якої журналістам пояснили, чому звинувачення АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК) у продажі під час повномасштабної війни української титанової сировини до росії – безпідставні.

Всі поставки ОГХК ільменітового концентрату (титанової сировини) на експорт з початку повномасштабного вторгнення йдуть кінцевим споживачам у Сполучених Штатах Америки і використовуються лише на хімічну переробку, а не у ВПК.

Запобіжників потрапляння сировини державної компанії, яка на відміну від приватних має безліч регуляцій, на ринок країни-агресора як у вигляді сировини (ільменітового концентрату), так і у вигляді вже переробленої продукції декілька. Це:

• внутрішній трирівневий аудит умов контракту та контрагента, який робить сама ОГХК;

• перевірка умов контракту та контрагента Фондом держмайна;

• отримання дозволу на експорт ільменітового концентрату від Держекспортконтролю;

• особистий контроль доставки у місці доставки уповноваженими особами;

• сертифікат кінцевого споживача, яким міжнародна компанія-отримувач підтверджує доставку вантажу за місцем призначення;

• митні декларації, в яких вказується повна та достовірна інформація щодо експортної партії, кінцевого споживача, порт доставки; 

• всі контракти містять обовʼязок не постачати, не перепродавати сировину та встановлені жорсткі санкції за порушення цих умов.

“Щоб отримати ОГХК згоду на укладення та виконання певного контракту, не повірите скільки треба проходити процедур. Тому припускати, що Фонд, інші державні інституції, заплющують очі та не дивляться, куди їде продукція, ким використовується — це інфантильний рівень", — зазначив Олександр Федоришин, заступник Голови ФДМУ.

Відсутність спеціальної дозвільної системи на експорт рутилу та циркону (також титановмісної сировини) жодним чином не може розглядатись як ризик потрапляння титанової продукції до ворога. По-перше, поширений міф про те, що з рутилу роблять титанову губку потребує уточнення. З природнього рутилу виробляти титанову губку теоретично можливо, але дуже дорого і важко технологічно. Титанову губку роблять із синтетичного рутилу, базою для якого слугує ільменітовий концентрат (саме тому на експорт ільменіту потрібно отримувати спецдозвіл). По-друге, всі внутрішні перевірки контрактів так само працюють і за цими продуктами.

Зрештою, постає філософське питання:  навіщо рф взагалі вдаватись до дуже складної логістичної і дорогої афери з українською сировиною, коли, згідно з інсайдом міжнародних експертів, ворог вже переорієнтувався на сировину з ринку країн Африки.

Тому інформація, першоджерелом якої був ресурс РБК Україна, може бути або проявом недобросовісної конкуренції між українськими гравцями, або спробою занизити в очах потенційних стратегічних інвесторів привабливість ОГХК та зриву приватизації компанії, або елементом гібридної війни з боку рф.

Фонд вже звернувся до відповідних правоохоронних органів з проханням провести розслідування кому і навіщо потрібно розхитувати ситуацію навколо теми видобутку та експорту титанової сировини.